Момент



Категории Володимир Винниченко ()Ў ./ 10 Клас ()Ў ../../SCHOOL/10class/

Оригинал (Iз оповiдань тюремноï Шехерезади)   Було це навеснi. Герой-оповiдач ïхав зi своïм другом-контрабандистом до кордону. Йому треба було обов'язково перейти кордон, нi дожидаючи ночi. Семен, людина серйозна, сказав, що це неможливо, можуть убити. Оповiдач наполягав. Тодi Семен сердито сказав йому, щоб той лiг на дно воза, й прикрив рядном. Привiз до якоïсь повiтки. Коли оповiдач зайшов, то був вражений несподiванкою. Там уже сидiла на соломi гарна панна. Вона засмiялася i запросила його сiдати. Зайшов Семен i сказав, що треба тiкати вже зараз, бо до нього йдуть з обшуком — стражники розшукують якусь панночку. ïм дали сiльський одяг i спрямували до лiсу, де був кордон. Панна попросила в оповiдача револьвер, i коли той поцiкавився, чи вмiє вона стрiляти, вiдповiла, що убити себе зумiє. Йшли полем, вiдпочивали, дивилися один на одного. Ховалися в житi, як проïжджала пiдвода. Вiн запитав, як ïï звати, вона ж сказала, що не хоче говорити й не хоче знати, як звуть його. Потiм раптом попросила, щоб супутник, коли раптом ïï вб'ють, а вiн залишиться живий, написав за адресою, яку вона кiлька разiв повторила, таке: Мусю вбито на кордонi. Вмерла так, як вмирають тi, що люблять життя. Жито скiнчилось. Почався лiс. Вони перебиралися вiд дерева до дерева то повзучи, то перебiгаючи. Сiдали вiдпочивати, дивилися, як у природi все живе, рухається, кохає. Йому так хотiлося пригорнути ïï до себе, але вона вiдсторонилася. Тiльки спитала, чи буде згадувати, як ïï уб'ють. Вiн сказав, що ïï не вб'ють, i сам у це повiрив. Нарештi прийшли до лощини, побачили прикордоннi стовпи. Серце застукало швидше. Муся, з висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з мiцно стиснутими устами, зiгнута... здавалася якимсь дивним, прекрасним звiром, сильним, напруженим, диким. Оповiдач сказав, що вони кинуться через межу разом, не озираючись на крики й пострiли. Побiгли. Почулися вибухи, гуки. Летiли, аж вiтер у вухах. А в грудях було щось легке, широке, як небо, як повiтря, як могучий потiк.  Зупинилися далеко вiд кордону, кинулися одне до одного, даючи волю почуттям. Потiм довго i втомлено сидiли мовчки. Муся любовно-ласкаво глянула на свого супутника й сказала, що тепер вони попрощаються, i вiн нiколи ïï не шукатиме. Щастя може тривати лише момент, а далi вже йде буденщина, банальнiсть. Розум героя-оповiдача дивувався, протестував, а уста мовчали. Хто вона, де вона, вiн i досi не знає, але завжди носить ïï образ у своïй душi.   Коментар     У новелi Момент поєдналися реалiстичне змалювання дiйсностi i фiлософський пiдтекст про плиннiсть життя, про щастя людини, про мить як частинку вiчностi. Образ Панни в новелi — це втiлення iдеï вiчноï жiночностi, краси й загадковоï незбагненностi, твiр написаний в iмпресiонiстичному дусi. ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО  (1880-1951)   В. Винничепко народився в Єлисаветградi Херсонськоï губернiï тепер Кiровоградська область) у робiтничо-селянськiй родинi. Навчався в народнiй школi i виявив неабиякi здiбностi. Продовжив освiту в Єлисаветградськiй гiмназiï, але не закiнчив ïï, бо треба було якось здобувати кошти на життя (у матерi було четверо дiтей), до того ж у старших класах вступив до революцiйноï органiзацiï, написав антиурядову поему, за це був посаджений до карцеру, а потiм иключений з гiмназiï. У 1900 роцi у Златополi Винниченко екстерном склав iспити за середню школу, а наступного року вступив на юридичний факультет Киïвського унiверситету. Там знову зайнявся революцiйною дiяльнiстю. Був арештований, потiм його вiдпустили за браком доказiв злочину, але виселили з Києва. У 1902 роцi опублiковує твiр Сила i краса. Його забирають у солдати й знову ледь не арештовують за революцiйну дiяльнiсть. Винниченко емiгрує до Галичини й продовжує писати, займатися громадською роботою, пропагандою передових iдей. При перевезеннi нелегальноï лiтератури ув'язнюють на пiвтора року в Киïвськiй фортецi, i тiльки перша росiйська революцiя 1905 року звiльняє його. Письменник пiд чужим прiзвищем мандрує Украïною, проводить агiтацiю серед селян, пише низку оповiдань, видає першу прозову збiрку Краса i сила. Потiм знову арешт i знову емiграцiя. Перебував у Швейцарiï, Iталiï, Францiï та iнших краïнах Європи. У 1917 роцi Винниченко переïхав в Украïну, став одним з органiзаторiв i керiвникiв Центральноï Ради, потiм Директорiï. Розiйшовшись у поглядах з урядом, виïхав за кордон. Вийшли зiбрання творiв В. Винниченка в 23, потiм у 28 томах. У 1933 роцi письменник у вiдкритому листi звинуватив Сталiна в голодоморi й масових репресiях. Пiсля цього його книги були вилученi з бiблiотек i забороненi, а iм'я — замовчуване або зганьблене. Похований письменник поблизу Канн у Францiï. У його творчостi поєдналися риси багатьох лiтературних напрямiв — вiд критичного реалiзму до модернiзму.

Метки Момент, ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, 10-х РОКIВ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Момент